March 22nd, 2020

Не за віком…

Доброго ранку, друзі! Я сьогодні вранці поздоровив з Днем народження сина мого старого приятеля та згадав, як давним-давно, ще за "совєтів" був запрошений на його, чи то третій, чи то четвертий, День народження. Зараз вже не пригадаю. Одержавши купу подарунків, малюк прочитав гостям вірш про білочку та зайчика та нагороджений аплодисментами був с компанією своїх друзів-малюків відправлений до дитячої кімнати. Дорослі вже сіли до столу, як пролунав дзвінок, та у відкриті двері, тримаючи перед собою величезну коробку, ледь протиснувся Нюма Розенталь. У коробці була гедеерівська дитяча залізниця! Мабуть, не треба й казати, що незабаром чоловіки у захваті збирали рейки, монтували мости та роз'їзди. Коли, нарешті, іграшковий потяг, блимаючі червоними та зеленими вогниками, закружляв по дорозі, ми відчули на мить, що повернулись у дитинство, (хоч у нашому дитинстві, на початку 60-х не було таких іграшок. Зі своїх іграшок мені найбільш запам'ятався самоскид "МАЗ". Він був великий, цілком залізний з залізними колесами та страшенно гримів, коли я тяг його на мотузці через дорогу по бруківці до парку "культури та відпочинку імені Ілліча".) Награвшись вдосталь ми, дорослі, залишили чарівну залізницю дітям, а самі повернулися до вітальні та продовжили свято. Можете уявити собі наш розпач, коли ми через деякий час, вирішив подивитися, що там роблять наші діточки, побачили замість залізної дороги лише купу деталей. Дітлахи все розібрали та розкидали. Хтось з нас підняв коробку від дороги та прочитав на ній: "Для дітей віком від семи років". Що тут казати? Самі винні. Дали дітям іграшку з якою вони не мали можливості впоратися. Вони її й перетворили на купу мотлоху…
Я ось, що ще сьогодні подумав, коли згадав цей давній випадок. Нашому президентові (повірте друзі, мені теж важко вимовити це слово "президент" стосовно пана Зеленського, але ж формально він президент. Ну що тут удієш?) подарували велику та чудову іграшку — Україну! Зусиллями дорослих людей її налагодили та вона запрацювала. Але коли дорослі залишили його сам на сам зі складною для його розуму "залізною дорогою", яка до того ж, працює за незрозумілими йому принципами, то він, замість того, щоб запитати у дорослих поради, як з нею поводитися, всупереч здоровому глузду, почав її руйнувати. Залізну дорогу можна купити іншу. Іншої України у нас немає! Може час відібрати її у пана президента та порадити йому менш складні іграшки. Дитячий рояль, наприклад?

Без уважения просишь…



Я знаю тебя много лет, но ты никогда не обращался ко мне за советом или помощью. Я не могу вспомнить, когда ты в последний раз приглашал меня в свой дом на чашку кофе. Будем сейчас откровенны: ты никогда не искал моей дружбы и ты боялся быть у меня в долгу. У тебя хорошо шёл бизнес, тебя защищала полиция и тебе не нужны были такие друзья, как я. А теперь ты приходишь и говоришь, Александр Григорьевич, мне нужна еда. Но ты не просишь с уважением, не предлагаешь дружбу, даже не думаешь обратиться ко мне — Бацька!

Злые воскресные размышления

Франция освободила народ от ЖКХ, Чехия от налогов. Трамп раздал неимущим по 1000 долларов. Фрау Меркель не боится ходить по магазинам в разгар эпидемии, Пан Зеленский боится ходить без охраны по Верховной Раде. Корпорация “Рошен” приобретает 10 тысяч защитных костюмов для медиков, а глава ОП, Ермак, приобретает "мерс" за три с лишним миллиона гривен. Цены в супермаркетах сегодня снова поднялись, но не стоит паниковать из-за всей этой чепухи, право! Не отравляйте себе последние дни жизни. (Шутка!)
И да, кстати, государству Украина — гаплык! Полный и окончательный. И поверьте, что — это хорошо. Хорошо, потому что хватит уже было его мучить. Последнему идиоту понятно, что ему, в его нынешнем виде, лучше всего умереть. Умереть вместе со своим президентом, со своей Верховной Радой, правительством, министрами, прокурорами, судьями, ментами, и всеми прочими, институтами государственной власти. Всë равно никакой пользы от них украинцам не было, нет, и никогда не будет. Более того, они причиняли только зло. Реформировать то, что мы называем "Государство Украина" во что-то, более менее, нормальное — абсолютно невозможно. Это нереально. Остаëтся лишь один выход — снести всë "до основания", а лишь "затем". Но пассионариев не осталось. Кто подался закордон, кто в холодной земле лежит, а кому всë до чëртиков надоело. Осточертела тупость и косность "простого нарида", жадность олигархов, лживость депутатов, идиотская улыбка "гаранта"… УПА-2 не будет. То время безвозвратно ушло в прошлое. Ушли в прошлое и люди, которые не побоялись бросить вызов двум самым страшным в истории тоталитарным режимам. Даже те, кто стоял в 2014 на Майдане, они тоже в прошлом. Сломалось что-то в народе. Пружина какая-то.