May 20th, 2020

Эх, какую страну…


Завтрак обычных советских пенсионеров
И вот верь после этого всем этим "блохерам", отъявленным антисоветчикам и русофобам отпетым, (а антисоветчик — всегда русофоб!) что СССР был "страной тотального дефицита"! И не сгорят же они от стыда за свою гнусную ложь, за подлые наклëпы на советскую власть!
А ведь ещë и в космос летали, Енисей перекрывали, и в области балета не последними были! Эх, вы! На джинсы американские, жувачку мятную да журналики похабные, страну променяли!

Печальна новина з Росії

"Военный вертолет Ми-8, Военно-Космических сил России, совершил жёсткую посадку в Подмосковье. В результате жёсткой посадки имел место хлопок с отрицательным ростом количественного состава экипажа."

Зберігаю спокій, смакую каву

— А чого це ти такий спокійний та доброзичливий, пан Перейра? — запита мене той чи інший патріот якому не байдужа доля країни, — ти дивись, що робиться! Вороги пробралися до президентського палацу, захопили більшість у парламенті, купили майже всі ЗМІ, ллють лайно на наше славне минуле, захисників країни та волонтерів за ґрати кидають. Не сьогодні-завтра проведуть так звані "вибори" в ОРДЛО та приклепають до України це зрадницьке кубло. Президент країни мріє подивитися в очі рашистському фюреру! А ти каву смакуєш! Що тут скажеш? Й дійсно, треба, мабуть пояснити свою позицію.
Ну добре, все це так. Я навіть більше скажу. Україна вже окупована ворогом, хоч й зберігає ознаки (лише ознаки, на жаль!) незалежної країни. І це погано! Якби російські аквафреші майоріли б над державними установами моєї країни, якби їх панцирники гуркотіли моторами на Майдані, а наші вулиці патрулювали "зелені чоловічки", то це було б значно краще. Тоді б можна було хоч потяги з ворожою технікою та "живой силой противника", пускати під укіс та відстрілювати заблукавших п'яненьких москаликів. А зараз… А що зараз можна зробити? Силам, які захопили владу начхати на усілякі євромайдани та марші "Ні реваншу". Бо реванш вже відбувся. Пробачте, але ми просрали всі без винятку здобутки "революції гідности". Долю України, вже без України вирішують у Берліні та Москві. Ми суб'єктність втратили.
Але ж тоді чому я такий спокійний? Та все просто. Тому, що й цього разу за нас все вирішить його величність пан Випадок. Україна випадково 30 років тому отримала незалежність та випадково її збереже. Хоча зовсім не випадково саме у цей час, коли на тоненькій ниточці висить доля України, конає її самий запекліший ворог — путінська Росія. Вона мусила сконати вже давно. Бо не може існувати країна, яка побудована суцільно на воровстві, шахрайстві та брехні. Але їй щастило. Вона трималась стільки років, скільки тримались високі ціни на нафту та газ. Коли грошей вистачало на те, щоб купувати європейських президентів та канцлерів. Кінчились гроші — кінчився фарт. Сьогодні вже доля самої РФ вирішується. Бути, чи не бути їй єдиною країною, чи розвалиться вона на князівства та ханства. А ще, чи вистачить, нарешті, здорового глузду у США раз та назавжди покінчити з цією загрозою для людства — Росією. А всі ці зеленські, єрмакі, бені, мертвечуки та рабіновичі, зникнуть з України навіть швидше, ніж ми можемо це собі уявити. Смачного ранку, друзі!