July 20th, 2020

Девочка и крокодил



Бесконечные российские мантры об ориентации на Китай и дружбе с "великим китайским народом" вызывают у меня добрую усмешку. Дружба и сотрудничество РФ и Китая — это "купание маленькой девочки в речке с крокодилами". Совершенно не сопоставимая с российской технологическая мощь Китая, его громадный человеческий ресурс… Успеха вам, дорогие соседи. Только не забудьте полить себя соевым соусом для съедобности. Китайцы его любят. Нельзя в одну реку войти дважды, считал Гераклит. Думаю, что "Дружба с Китаем" — это, именно та самая речка, в которую хрен войдёшь дважды. Лучше и один раз не пробовать. Но это сугубо ваше дело! Не смею мешать!

Китайская ментальность — зеркальное отражение менталитета европейцев. "Система программного обеспечения" в голове китайца работает как бы наоборот. Белая стрелка в компасе китайцев показывает на юг, порядок слов в китайском предложении прямо противоположен порядку слов в большинстве языков мира, китайский цвет траура — белый. Поведение китайца также является практически полной противоположностью поведению европейца. Китайская вежливость — это в нашем понимании "антивежливость". То, что европеец воспринимает как галантность, для большинства китайцев простой расчет. Китаец, приглашающий вас войти в помещение первым, предполагает, что вы уступите ему это право. Зачастую китайцы воспринимают и истолковывают действия иностранцев по-своему. Классическим подтверждением этому может явиться интервью, данное Мао Цзэдуном американскому журналисту, о том, как в 1950 году ему прислуживал лично Сталин: во время визита в Москву, на котором китайский лидер вымаливал у советского руководства помощь (в том числе и в создании китайского ядерного оружия), на "ближней даче" Сталин, выполняя роль гостеприимного хозяина, лично подал Мао чай и перед сном застелил ему постель. Эти действия Мао Цзэдун затем истолковал как стремление советского руководства услужить Китаю, а лидера страны, представил как своего личного денщика.

Тотальний опір. Інструкція з ведення малої війни для кожного



Ганс фон Дах "Тотальний опір. Інструкція з ведення малої війни для кожного"


Легендарна книга швейцарського воєнного експерта майора Ганса фон Даха є чудовим посібником, метою якого є навчити, як перемагати навіть тоді, коли супротивником є, здавалося б, непереможна і суттєво переважаюча військова потуга. Автор розкриває моральні засади, стратегічні цілі, тактику і бойові техніки т. зв. малої війни. Вихідним принципом слугує переконання, що боротьба за свободу не завершується навіть після нищівної поразки у регулярній війні, навіть після цілковитого розгрому армії. Із надзвичайною ясністю розкриваються принципи організації руху опору, створення формацій малої війни, забезпечення їх зброєю, боєприпасами, харчами, здійснення диверсій, засідок, методи протидії каральним заходам ворога тощо. Книга проілюстрована численними рисунками автора, які, зображаючи зразки бойових акцій та технік опору, значно полегшують засвоєння матеріалу.


Концепції «малої війни» вже більше ніж дві сотні років, та все ж вона і нині залишається важливим елементом військових доктрин, успішно застосовуючись як безпековий і геополітичний інструмент. Очевидно, що за цей час вона мусила зазнати певних змін.
Будучи частиною модерної воєнної теорії, зосередженої на діях великих професійних армій, ця концепція охоплювала лише бойові дії особливих регулярних (гусари, єґери, шассери) чи нерегулярних (граничари, зуави, козаки) невеликих армійських підрозділів. Загалом, їхні завдання були цілком субординовані цілям «великої» війни, яку на полях «конвенційних» битв вели великі армійські частини, застосовуючи лінійні тактики. Насамперед ішлося про захист кордонів, патрулювання, польову розвідку, авангардні та ар'єргардні операції, війну форпостів, екскортування обозів та фуражирів (чи напади на ворожі транспорти), кур'єрську службу (чи перехоплення кур'єрів супротивника), охорону (чи захоплення) мостів, переправ, складів. Звісно, що тут застосовувалися також цілком інші тактики: засідки, стрімкі короткочасні атаки, диверсії тощо. Загалом, мала війна розпочиналася і завершувалася разом із великою.

Незважаючи на те, що на концепцію малої війни мав значний вплив тогочасний партизанський досвід (дії територіальної міліції під час американської чи гетеритів під час грецької воєн за незалежність, ґерильяс під час піренейської чи франктірерів під час франко-прусської воєн), мала війна не ототожнювалася із «партизанською» чи «народною», які здебільшого кваліфікувалися як нелегітимні.

У цьому сенсі книга «Тотальний опір» майора швейцарської армії Ганса фон Даха (1927-2003), яку ми представляємо українському читачеві, займає особливе місце. Вона легітимує партизанську, «народну» війну, вдало інтегруючи її в концепцію малої війни і, завдяки цьому, перетворює малу війну в ефективний оборонний інструмент нації. Такому переосмисленню сприяли спричинені політичними і військово-технічними факторами серйозні зміни у воєнній теорії (як-от концепція «тотальної війни»).

Очевидно, що описані тут тактики і техніки можуть бути застосовані не лише в оборонних, але й у наступальних цілях, а також — як інструментарій боротьби з рухами опору («контрповстанські операції»). Вони лягли в основу сучасних концепцій «обмеженої війни» та «конфлікту низької інтенсивності». Та все ж насамперед вони є способами «боротьби тих, хто не визнає себе переможеним» (Ганс фон Дах), підставою сподівань на перемогу у боротьбі із значно сильнішим супротивником. Саме тому ми нині пропонуємо українському читачеві цю книгу і впевнені, що вона допоможе йому у сьогоднішній битві з ворогом, який віками загрожував самим основам нашого існування.


Читати частину першу

Читати частину другу

Всë могло закончиться куда хуже

Грабители убили сестру экс-директора «Ростсельмаша». Сам Герой соцтруда в больнице.

Неизвестные напали на дом бывшего директора завода «Ростсельмаш», Героя соцтруда Юрия Пескова в Ростовской области. Была убита его сестра, сам Песков госпитализирован с травмой головы.
«Во время нападения убита его сестра, сам Песков с ранением головы госпитализирован», — сообщил РИА «Новости» источник в правоохранительных органах. На месте происшествия работали сотрудники полиции и СК.
По некоторым данным, грабители прятались за забором и ворвались в дом, когда в него входил Песков. Его вместе с сестрой связали, ей в рот засунули кляп, она скончалась от асфиксии. Сам Песков, по неподтвержденной информации, ничего не помнит и не может рассказать правоохранителям.
— Но всë могло закончиться куда хуже, если бы в дом Героя соцтруда ворвались, например, солдаты агрессивного блока НАТО или, что ещё ужаснее, украинские буржуазные националисты — бандеровцы, — считает представитель пресс-службы МВД по Ростовской области. А так всë скрепно. Всë, как в России. Ростов — это ведь тоже Россия, верно?

Берегись, Воронеж! Прячься, Саратов!



Схиигумен Сергий благословил полковника Квачкова на ракетный удар по Москве.
Х-мм… идея, конечно же хорошая, что и говорить! Поддерживаю сие богоугодное предприятие от всей души! Но помня про то, как непрофессионально, честно скажем, топорно, было организовано полковником покушение на Чубайса, одолевают меня некоторые сомнения. Тогда, в марте 2005 года, СВУ* установленное по пути следования кортежа "Рыжего Толика" взорвалось то ли задолго до того, как проехал автомобиль с предполагаемой жертвой, то ли уже тогда, когда Чубайс был дома. А несколько автоматных очередей пущенных вслед "мерсу" ушли в "молоко" лишь спугнув ворон на деревьях…
За такой позорный факап Квачкова непременно бы расстреляли, служи он под началом, скажем, советского "Диверсанта номер один", полковника Старинова или его немецкого коллеги, штурмбанфюрера Отто Скорцени. А в ЭрЭфии он отделался лишь несколькими годами в кутузке. Так вот про что я думаю. Начни Квачков пулять по Москве ракетами — обязательно во многострадальный Воронеж попадëт. Или в Саратов. Нельзя ему такое важное дело поручать. Никак нельзя!
~~~~~~~~~~~~~
* СВУ — Самодельное взрывное устройство