August 12th, 2020

Про "занепокоєних" хробаків



Європейці лицемірні бляді. Коли у 2014 році росіяни почали вбивати українців на Донбасі, вбивати тисячі людей, вдершись на їх землю, ніхто з них на протести не виходив і не запускав світових хештегів, що життя українців важливе. Всі були занепокоєні, але не більш того. Кров на Донбасі не заважала їм гендлювати з Хуйлом, накачую його рашистській рейх, грошима.
Зараз, коли фашист Лукашенко вбиває у центрі Європи білорусів, вони теж "занепокоєні". Але не більш того. Це ж не мусульмани, чи чорношкірі покидьки, яких не можна й пальцем зачепити, та яким дозволено, хіба що не на законодавчому рівні, багато з того, за що у в'язниці згноїти треба. Це українці, білоруси, кримські татари… В уявленні багатьох європолітиків, це взагалі: "люди другого сорту".
Фу, гидотно на все це дивитися. Хробаки, яким зручно жити в еврогімні.
Вам, друзі, не здається, що європейці стають все більш схожими на кацапів?
Можливо у тому і полягав сакральний сенс тих масових зґвалтувань німкень у 1945 році. Безперечно була віддана команда, мабуть, з самого верха. Це було щеплення. "Рузького мира", щеплення.

Урок патриотизма

В российской школе проходит урок истории по патриотическому воспитанию молодежи…
Перед восьмиклассниками, увешанный наградами, ветеран войны. Одна из школьниц, отличница и активистка путинской "Юнармии", просит ветерана рассказать, какой случай на войне ему больше всего запомнился?
— Как-то под Сталинградом, дочка, от взрыва нашего снаряда из немецких окопов к нам перебросило их телефонистку. Так мы её и сзади, и спереди, и сбоку… Короче, за три дня она всю нашу роту удовлетворила.
— Дедушка ветеран, а минет она вам делала? — заинтересовано спрашивает отличница.
— Вы знаете, детки, я никогда про войну не врал и сейчас не буду. Она к нам уже без головы прилетела.

Она, это… утонула!

Двадцать лет назад хуеголовый ублюдок, Путлер, отказался от помощи Норвегии и других стран, у которых были необходимые спасательные судна и пять дней 118 моряков подлодки "Курск" медленно задыхались, ожидая помощи. А всю информацию засекретил на 75 лет. И жëн, нет не жëн, а вдов моряков, назвал в разговоре с Березовским, "десятидолларовыми шлюхами".